Булінг в школі: як діяти батькам?

        Сьогодні в освітньому просторі гостро постає питання насильства у школі. Насилля є однією із причин цілої низки негативних наслідків: академічна неуспішність, шкільна дезадаптація, неадекватна самооцінка, тривожність.

В освітньому середовищі насильство може проявлятися як у формі одноразових , так і в вигляді систематичних дій. Саме систематичні насильницькі дії є булінгом. Булінг проявляється через різні форми насильства, які вчиняються систематично по відношенню до однієї і тієї ж особи. Це можуть бути прояви:

Ø фізичного насильства, що включає штовхання, зачіпання, підніжки, бійки, стусани, ляпаси та інші дії, які завдають біль і тілесні ушкодження;

Ø психологічного насильства, що включає образи, поширення неправдивих чуток, глузування, залякування, ігнорування, бойкот, погрози, маніпуляції;

Ø економічного насильства, що включає дрібні крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей, їжі тощо;

Ø сексуального насильства, що включає образливі жести, висловлювання, жарти, погрози, поширення чуток.

З розвитком сучасних електронних технологій насильницькі дії при булінгу часто вчиняються за допомогою електронних засобів комунікації, що називається кібербулінгом. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії.

Причинами виникнення булінгу у міжособистісних взаєминах можуть бути різні чинники:

• культ насильства у суспільстві;
• фізичні чи психологічні особливості дитини;
• брак близьких стосунків у батьків з дитиною, відсутність їхньої уваги до неї;
• домашнє насильство;
• несприятливий соціально-психологічний клімат в закладі освіти;
• недостатньо розвинені комунікативні навички дитини, відсутність досвіду життя в колективі;
• знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
• високий інтелект, обдарованість,високі досягнення;
• відсутність належної уваги з боку вчителів,авторитарний стиль навчання;
• соціальна та економічна нерівність;
• слабо розвинені гігієнічні навички;
• негативний вплив кіно, телебачення та інших ЗМІ;
• комп'ютерні ігри, що мотивують на насильство.

Булінг в закладі освіти призводить до значних соціальних і психологічних наслідків для всіх сторін цього процесу. Ці наслідки можуть виявлятися, як одразу, так і через довготривалий час.

Щоб запобігти проявам булінгу, батькам необхідно:

• навчати дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресії;
• постійно цікавитись у дітей, як пройшов їх день у школі, уважно слухати, що вони розповідають про шкільне життя;
• серйозно поставитися до булінгу, адже більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають;
• якщо ви бачите, що когось ображають, обов'язково захистіть дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька;
• мотивувати дитину допомагати тим, хто цього потребує.

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу, то поставтесь до цього серйозно.

Якщо дитина не звертається до вас по допомогу, зверніть увагу на такі ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу:

• дитина стає замкнутою;
• втрачає друзів;
• знижується рівень навчальних досягнень;
• втрачає інтерес до занять, які раніше любила;
• її одяг порваний або забруднений;
• вона приходить додому із синцями;
• просить більше кишенькових грошей.

Якщо ви думаєте, що вашу дитину ображають або ж дитина сама вам про це сказала, ви можете їй допомогти:

• поспілкуйтеся із класним керівником, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника;
• вчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу;
• допоможіть дитині діяти впевнено;
• не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків, адже дитина може постраждати під час бійки, поглибити конфлікт зі своїми кривдниками;
• залучіть дитину до позашкільних занять, в неї буде більш широке коло спілкування.

Якщо кривдником є ваша дитина, то час з'ясувати, чому вона так діє.

Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Якщо вона знущається над іншими зараз, це ще не означає, що вона буде так робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однокласниками.

Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:

• не співчуває іншим;
• цінує агресивність;
• любить підпорядковувати собі інших;
• не любить і не вміє програвати;
• імпульсивна.

Щоб допомогти дитині, ви можете:

• не сприймати булінг, як щось тимчасове;
• поспілкуватися з дитиною, дізнатися, чому вона ображає інших (часто діти так поводяться, коли переживають смуток, злість, самотність або невпевненість);
• вчити дитину співчувати іншим, пояснити їй, як почувається той, кого ображають;
• поцікавитися у класного керівника, чи є у вашої дитини якісь проблеми у школі;
• дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали або є жертвою знущання в сім'ї.

Виховання дитини починається з сім'ї. Не слід забувати, що виховуючи, ви будуєте храм дитячої долі і життя. І саме від вас залежить наскільки цей храм буде наповнений світлом радості, тепла і людських цінностей, поваги, взаєморозуміння.

Пам'ятка про почуття

У стресових ситуаціях для дитини дуже важливо, як на неї реагують батьки. Що спокійніше і впевненіше почуваються батьки, то більш захищеними відчувають себе діти.

Дитяча психіка володіє великими резервами для самовідновлення. Більшість дітей приходять в себе після стресових і травматичних подій без допомоги психологів, просто завдяки підтримці і піклуванню дорослих. Отже, кілька простих порад для батьків:

• Спілкуйтеся зі своєю дитиною. Підтримуйте в ній віру в себе: говоріть дитині тільки правдиві речі, давайте тільки правильні відповіді.
• Говоріть з дитиною відверто про ваші власні почуття.
• Уважно прислухайтеся до того, що говорить дитина і як вона це говорить, чи відчувається тривога, страх, занепокоєння.
• Не припиняйте запевняти свою дитину: «Ми разом. Ми піклуємося про тебе і будемо це робити».
• Обнімайте дитину частіше. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги.
• Ви маєте бути готовими до «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
• Не говоріть: «забудь це», «викинь з голови». Ні в якому разі не соромте дитину і не винуватьте в тому, що сталося.
• Спостерігайте за дитиною під час гри. Часто саме в грі дитина виявляє свої почуття.
• Сприяйте іграм, які знижують напруження. Найбільше для цього підходять ігри з піском, водою, глиною, малювання (особливо фарбами), активні ігри.
• Підготуйте банк ігор, в які ви можете грати разом і регулярно, намагайтеся приділяти для цього один і той же час.

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА ЯК СКЛАДОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей

Батьківська підтримка є найважливішою для дитини, особливо протягом і після неприємних або травматичних подій. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки та інші значимі для дитини дорослі можуть знайти шляхи допомогти їй впоратися зі своїми почуттями.

• Намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини.
• Побільше сну, відпочинку, позитивних вражень.
• Організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги - заняття спортом, танцями, рухливі ігри.
• Харчування - може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту.
• Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги.
• Не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового скупчення людей, бо це може підвищити її тривогу. При відвідуванні таких місць необхідна обов'язкова присутність поруч спокійного дорослого.
• Не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще. У будь-якому разі, навіть якщо ваша дитина - підліток, вона потребує пояснення вашого ставлення до подій.
• Якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав'язливий фізичний контакт, тепло. Важливо говорити, що ви - поруч, що все добре, вона у безпеці.
• Якщо дитина виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або сміється, - постарайтеся не відповідати агресивно.
• Поговоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття - нормальні.
• Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Постарайтеся пояснити це коротко (4-5 фраз) і спокійно.
• Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки це їй потрібно.
• У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають(або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди.